У нашому світі багато хто відчуває себе самотніми. Навколо нас завжди є люди, але ми все одно одні. У чому причина? Насправді нас ізолює від інших людей наша власна поведінка. Ми не вміємо відкритися іншим, не вміємо любити, ми не можемо сказати іншим пару підбадьорливих або утішаючих слів. Ми не можемо давати, але завжди чекаємо, що інші дадуть нам. А ті, інші, часто бувають зайняті, у них свої справи і турботи ...
Часто доводиться чути скарги: «Ніхто не приходить зі мною побачитися, ніхто мене не любить, ніхто мною не цікавиться». Але чому саме завжди інші повинні цікавитися вами, любити вас, в той час, як ви не вживаєте ніяких дій? Якщо ви страждаєте від самотності, не залишайтеся пасивними.
Замість того, щоб сидіти в кутку, займаючись самоїдством і чекаючи уваги від інших, зробіть перший крок самі, підіть до людей. Немає ніяких причин відчувати себе самотнім, коли в світі є любов і світло. Забудьте про себе хоча б ненадовго і зробіть щось для інших. Часто в нашій самоті винувате отримане нами виховання. Батьки часто говорять своїм дітям: «Не будь таким дурним, не роби завжди першим крок назустріч, нехай інші прийдуть до тебе».
Цікаво, що є в житті самим страшним... Хвороба, бідність, втрата близьких людей ... Так, це все боляче і не приємно, але ж коли ми хворі, люблячі люди приносять нам склянку води і жменю пігулок, вологий компрес на голову і просте співчуття. Коли ми бідні, хтось може допомогти, рідні, близькі або просто небайдужі люди, які знаходяться навколо нас і часто: "ми навіть не знайомі, а так, просто працюємо разом "... Коли втратам близьких, завжди є хтось, хто підставить плече, а при необхідності, і дас свою жилетку, що б у неї трохи поплакати ... Все це жахливо, але не смертельно, а найстрашніше, напевно, це катування самотністю, коли у тебе все добре, ти сильний, здоровий, вистачає і грошей на хороше існування, але ні з ким поділитися емоціями, ніхто не розділить твої успіхи і поразки , ніхто не чекає тебе вдома і і не скаже прості три слова ...Ні, це не банальні "я люблю тебе", а дуже тихо, переходячи на шепіт біля самого вуха з ранку, коли проводжає на роботу, коли телефонує. ..Всього то "я чекаю тебе". Мені здається найстрашніше у житті і є відсутність цих слів ...
Звичайно, інші прийдуть до вас, якщо ви будете їм корисні. Якщо ви булочник, до вас прийдуть за хлібом. Треба бути здатним щось дати, щоб до вас йшли. Якщо ж вам нічого дати людям, ви не залучите їх і залишитеся наодинці. І не треба дорікати інших, що вони не йдуть до вас. Станте потрібним, і до вас прийдуть!
Подивіться, яка квітка троянду! Вона пахне, і всі тягнуться до неї: і бджоли, і метелики, і всі хочуть вдихнути її аромат. І це тому, що вона відкрилася. Чому ж ви залишаєтеся закритими і не «благоухаете»?
Комментариев нет:
Отправить комментарий